Лада та Лад. Легенди наших пращурiв iнглiнгiв

Юрий Сафроненко
Краси Богиня Лада у сиву давнину під явором зеленим замріяла весну.
А явір той зелений - це Дерево життя. Премудра Лада - мати Любові та Буття.
Із Всесвіта склепіння повітря здобулось, з нього – вогонь засяяв, і тут розпочалось!
З вогню вода створилась, і раптом тут з води Мідгард-земля родилась, а на землі – сади.
       Смарагди у намисті, усмішка на вустах, джерела грають чисті веселкою в садах.
       Метелики кружляють - барвистий дивограй - Богині-квітки Лади казковий чудо-рай!
       А в сонячнім палаці - веселковий парад жив зоряний юначе на дивне ім’я – Лад.
       І кожним новим ранком з вікна спостерігав, як Лада там гуляє. Замріяно мовчав.
Одного ранку раптом не бачить Ладу він. Питає у Даждь-Бога – чому я вже один?
- Кажи мені, навіщо, нащо тобі вона? – Забув я дивне слово! Гадаю це – краса.
А ти ж мовчав, юначе. Забув святі слова! Тепер шукай де Лада – садова голова…
Іди, Лад, до Сварога – він бачить з висоти. Знайдеш кохану Ладу – згадаєш слово ти.
       Піднявся до Сварога, до батька всіх Богів. - Шановний, все ти бачиш з космічних берегів.
       Красу-Богиню Ладу, на жаль, я загубив. Як щастя повернути? Навчи, я б все зробив!
       - Кажи мені, навіщо, нащо тобі вона? – Забув я дивне слово! Гадаю це – весна.
       - Я зорями керую, здіймаю небокрай – іди до Чорно-Бога, та в нього запитай.
Спустився к ЧорноБогу в темряву забуття – Де Лада? Ти не бачив світоч мого життя?
- Кажи мені, навіщо, нащо тобі вона? – Забув я дивне слово! Гадаю – чарівна.
- Таких я слів не знаю! Краси немає тут. До Велеса звертайся! А вийдеш через кут.
Хазяїн Наві скаже де Ладу ти знайдеш, якщо своє багатство йому ти віднесеш.
       Надів ведмежу шкіру кмітливий хлопець Лад, та Велеса питає – хто робить зорепад?
       - Навіщо ти питаєш? - Хочу зорю купить, бо без Богині Лади не можу далі жить.
       - Кажи мені, навіщо? Не бачив Ладу я! – Забув я дивне слово! Гадаю це – зоря.
       Іди мерщій, юначе, до Бога Перуна! Спитай про свою Ладу! Він скаже, де вона.
Запряг орля в повозку, піднявся Лад до хмар, де Бог Перун від молній відплескував нагар.
- Шукаю я Богиню! Тут видно все з небес. Як сонце прокидаєтся для райдужних чудес.
- Скажи мені, юначе - та я так і зроблю! –  Для Лади - дивне слово! Я знаю, це – Люблю!
- Нарешті здогадався! Розлуку ти пройшов! А без Любові Ладу ніколи б не знайшов!

19.02.2014=GoldKing=