Скажiть же нам, яка сволота
Людей камiнням в мiстi б'е?
Нехай же вся оця мерзота
В страшнiй ганьбi весь час жие.
Хто все руйнуе i плюндруе?
Не той, хто в Киевi росте.
Ви ж за чужi, кривавi грошi
Батька i матiр продасте.
Де взявся Ярош - Тягнибiк?
Що тягне Україну вбiк,
Штовха їi щосили долу,
Веде з собою злую свору,
Яка руйнуе, палить, нищить.
Що за собою вiн залишить?
Не радiсть, посмiшки, кохання,
А смертi бiль та руйнування.
О, Господи, я дуже прОшу
Ти зупини чорну порошу,
Що Україну захопила.
Чуму країна пiдхопила.
Її ростила, годувала,
Ось на майданi влаштувала.
Не пiзнаю тепер я Киiв –
В нього опаленi всi крила.
Кий, Щiк, Хорiв i сестро Либiдь,
Фашизму зараз тут колиба.
Геть же, фашисти, з України! Геть!
Iй не потрiбнi людськi сльози
Та iх смерть.
***
Не дай фашизму возродиться
В сердце Киевской Руси.
Святого войска колесницей
Киев от нечисти спаси,
Что хлынула со всей Европы
Смердящей пеной средь зимы.