Невчасно i аполiтично

Петр Коваль
Твоє мовчання надто красномовне,
А чаша переповнена. Проллю
На сторінки дещицю, де ЛЮБЛЮ
Писалося відверто й безумовно.
На цьому я стояв, стою,
Стояти буду. Не розмиє
Горюча суміш впевненість мою,
Хоча тобі це не потрібне, лишнє,
Але сприймеш, надіюсь, без насмішки.
Не знаю ще: спалю, чи надішлю?