Початок червня і дощі
Все місто заливали,
Без парасольки, як хлющі,
Ми геть попромокали.
Екзамен здав я іще рано,
В обід борщу наївся,
Смачний був борщик і сметана,
Ледь в цирк я не спізнився.
Йдем по мосту, а дощ періщить,
Вже треба бігти швидко,
І друзям настрій гарний нищить,
В тумані купол видко.
Ми всі забігли до шатра,
Під купол цього цирку,
Уже сміється дітвора
І тигр сердито гиркав.
Мене питають: “Ваш квиток?”
А я так сполошився,
Немовби зведений курок
В живіт мені дивився.
Квиток я швидко пред’явив,
А друг мене вже квапить,
Багато грошей я вгатив,
Щоб в цирк оцей потрапить.
Ведмідь вже гупав по арені,
І де береться сила,
Цікаво й страшно трохи мені,
Як бачу крокодила.
Були жонглери, акробати
Через вогонь стрибали,
А рись як стали випускати,
Ми ледь не повтікали.
Нас заспокоїли ті люди,
Що поряд нас сиділи,
І гатить серце в мене в грудях,
Долоні вже змокріли.
Сміливість ділась де моя,
Не можу відновити,
Не боягуз, панове, я,
А просто хочу жити.
Коли вже випустили змії,
То були ми веселі,
Про задній ряд наш Петя мріяв,
Васько дивився в стелю.
Чудовий цирк був у Хмельницьку,
Багато приїздили,
А на арені мавпа кицьку
У возику возила.
Надворі сяють вже зірки,
Хтось тулиться до мами,
А на арені вже вовки
Поклацують зубами.
В них злість і голод у очах,
Що маю я сказати,
Це, мабуть, люди, просто жах
Вовків дресирувати.
Прив’язана за лапу рись
Очима всіх з’їдала,
Боялись ми, як і колись,
Малими як бували.
Дресирувальники, я вам
Хотів потиснуть руку,
Зуміли ж ви для втіхи нам
Приборкать таку злюку.
І тим, хто голову запхнув
У крокодила пащу,
Бо я б від нього дременув
І не запхну нізащо.
Собі тихенько я сиджу,
Вже бігав вовкулака,
А потім біг по манежу
Й хвостом махав собака.
Вівчарки, пуделі й бульдоги
Там ґвалту наробили,
У нас у всіх затерпли ноги,
Так довго ми сиділи.
Сиділи там ми довго дуже,
Куняють в залі діти,
Цікавий цирк був, любий друже,
Ніхто не став хропіти.
Ідем додому ми в тумані,
А це за тигра гірше,
Ідуть назустріч хлопці п’яні,
Напишу ще я вірша!