Спекотне сонце влітку в липні
Всміхалось тепло нам,
Простори ці пшеничні й житні
Нікому не віддам.
Вони милують моє око,
Коли в душі журба,
І радість серце з кожним роком
Все дужче огорта.
Вже здав екзамени я всі
І червень вже згасає,
Робить нема чого мені,
Городи я сапаю.
Подумав якось в полі я
Про захід і Карпати,
Туди поїде вся сім’я
Щоб гори споглядати.
Вбирати оком гірський ліс,
Від чого хвилювання,
Який смереками поріс,
Сміється на світанні.
Дивлюся з поїзда я в поле,
Вівчар пасе овець,
І небо вже ясне і голе,
Прямую в Трускавець.
О шостій ранку, на світанку
Ми вже у Трускавці,
І для води літрову банку
Тримаю я в руці.
І горизонт милує очі,
Зустрілись з небом гори,
Безмежні дні і теплі ночі,
Розкинулись простори.
Дзвінкі дощі наш санаторій
Вмиватимуть щодня,
І Трускавець на Чорне море
Не проміняю я.
Хмельницький рідний я люблю,
Хоч там бетон, пилюка,
Хвилює душу він мою
І на зелених луках.
У Трускавці я відпочив
І пив цілющу воду,
І кожен день в бювет ходив,
Багато там народу.
Сказали пити сотню грам
“Нафтусі” і “Марії”,
Сидів годинами я там,
Серденько уже мліє.
Всі інструктажі кольорові
В бюветі я читав
І воду в пляшечки літрові
Із кранів наливав.
Зайшов в бювет я там раненько,
Здоровим бути мрію,
Пішов я згодом на свіженьку
Ароматерапію.
Сиджу в пахучій я кімнаті,
Лаванда пахне гарно,
Та в мене нежить і вдихати
Оце повітря марно.
Сиджу тихенько у вікна,
Та запаху не чую,
Подітись де, не знаю я,
І тихо я нудьгую.
По корпусам я все ганяв,
Масажі, фізкультура,
І на екскурсіях бував,
Така моя натура.
Ми на гірському перевалі
Вино дегустували,
У Берегові згодом кралі
В басейн усі стрибали.
В воді із йодом тіло гріли,
Холодний вітер віяв,
Пірнеш у воду-тепло тілу,
А голова дубіє.
Перед від’їздом завітали
На ферму страусину,
На диких звірів поглядали,
Дивилися в долину.
По фермі довго ми ходили,
Вже втіхи повна жменя,
Нас м’ясом трохи пригостили,
Ще й бачили оленя.
Дивились ми на страусят,
Ходили по долині,
І навіть чули поросят-
Були на фермі й свині.
Зубами клацали вовки,
Із клітки виглядали,
Тому, напевно, із руки
Ми їх не годували.
Вовки, ведмеді, тигр і лев,
Самці та ще й самиці,
Я чув і лева грізний рев,
Побачив ще й лисицю.
Було тих страусів там мало,
Немов повимирали,
М’ясця на всіх не вистачало,
Що в барі частували.
Дивились довго ми на це,
На ферму поглядали,
В руках ми страуса яйце
По черзі всі тримали.
Останній день і сонце вже
На заході згасає,
Усе довкола золоте
І далина дрімає.
В останній ранок солов’ї
Все тьохкали у гаї,
У рідні поїзд йде краї,
Простори розтинає.
Сиджу в купе, думки сумні,
За горами я плачу,
Та стало весело мені,
Вже захотів на дачу.
Суниці буду я сапати,
Город увесь копати,
Копати рано і я сів,
Збирав в картопельці жуків.
Вже дуже гарно в Трускавці,
Гора і поле у імлі,
Згадав про це на дачі,
Їм шашлички гарячі.
Я ще поїду в Трускавець
І прохолодний вітерець
Приємно повіває,
В серпневу, іще теплу пору
В блакитному серпанку гору
Карпатську уявляю.