Найкраща можливість збагнути глибінь межичасся --
Коли засинаєш нечутно вже майже під ранок.
Й коли веселково-леліюча Фата-Морґана
Стає дотикальною -- магія вже почалася!
Мов хвилі, колишуть сновиддя мене пречудові!
Занурююсь в них, як молекула в первісний хаос.
В м'якої безодні яскраві відлуння зітхають,
І привиди споминів плинуть -- дими кольорові...
Кружляє у тлумі абстракцій, у лагіднім вирі,
Водночас лишаючись в тямі, безсила свідомість.
Важливо не злитися з маревом сну, а натомість --
У ньому знайти для майбутнього орієнтири.
Знайти, розпізнати і витяти істину з мрії --
Напевну, тверду, остаточну -- то є найскладнішим.
Проте я не маю підстави не вірити снищам,
Й чекаю щомить, що ось зараз осяє -- й прозрію!