Довкiл незрячi лiхтарi...

Вячеслав Романовський
Довкіл незрячі ліхтарі.
Туман осів у непрозорі.
І хтось поставив ятері
І виловив останні зорі.

Сутемно. Мрячно. Ще зима.
Сніг підтає. Химерні тіні
Ковтає тиша. Й над всіма
Встає в ліхтарнім мерехтінні.

Незатишно, немов бомжу.
А ночі цій до всіх байдуже.
Здається, не іду – біжу,
Бо там – тепло, і  ти, мій друже.

Та шлях цей, видно, без кінця.
І сам-один в густім тумані
Бреду до хати чи Дінця
В омані…

11.02.2014