жизненное

Татьяна Каминская
          життєве

...здійматись на ніжки невпевнено,
з одвірком щороку  помірятись...
сльозами облитись даремними,
в майбутнє   летіти замріяно...

радіти народженню первістка,
молитись ночами безсонними...
і в зоряне небо  у серпні нам
вдивлятись очима бездонними...

доріжкою йти веселковою —
там сонечко в небі печаткою...
зустрінути ніч колисковою,
співаючи знов онучаткові...

схилятися над домовиною —
вдивлятись в обличчя матусине
і вік доживати з провиною
за срібле волоссячко мусимо...

...вимірюю  простір хвилинами,
вертаюсь в минуле навпомацки ...
квітучі бузок із калиною,   
усміхнене сонечко —  в споминах...