Прибився до моєї долі птах,
Небачений, а гожий, наче ранок.
За прихистком, можливо, чи підранок –
Ат, ні – літав і в нинішніх світах.
Змахнувши радо різьбленим крилом,
У душу глянув – й оселивсь навіки:
Захлюпотіло сонце з хатніх вікон,
А чулий день обняв мене добром.
Бузок тоді розцвів і юний пах
Усе довкола захмелив медово.
І я щасливим почувався вдома –
Прибився до моєї долі птах…
8.02.2014