Констянтин Миладинов
Смуток за півднем
Перевод с македонского
на украинский язык
Ангелины Соломко
Крила орлині мати бажаю,
Аби долинуть до рідного краю.
Дізнатись: край мій не є в обрАзі,
Як друг найкращий, як добрий рАдник,
Та й Стамбул, й Кукуш заодно побачить;
Дізнатись: сонце моє — добріше,
Не так похмуре; світить ясніше.
Якщо ж і тут мороком стріне,
Якщо повите смутком світило,
Я в путь-дорогу знову зберуся,
В інші краї вільно помчу я:
Сонце любові там ласкою гріє,
Небо любові зіроньки сіє.
Тут все похмуре — морок звиває,
Темна імла світ застилає.
Чорні сніги враз закружляли,
ВІхоли вили, вІтри світ рвали,
А над душею нависли грізно
Темрява й холод, й думи невтішні.
О, ні не можу я тут зостатись!
Чи то ж душа — не вільна є птаха!
Дайте же крила! Духом орлиним,
Аби до милих долин поринув,
Аби досяг я милого півдня,
Охрід побачив та Стругу рідну.
Душу мою там зоря зігріває,
Світлістю сонце ліси осяває
І помічаєш: природна та сила
Щедро навколо все напоїла.
Озеро, бачиш, ніжно біліє
А чи від вітру синьотемніє,
Глянеш на поле, на гірські зломи —
Всюди помітиш вЕлич Господню.
Там на сопілці душею б заграти.
Сонечко зАйде, мені й помирати.
Тъга за юг
Орелски криля как да си метнех
и в наши стърни да си прелетнех!
На наши места я да си идам,
да видам Стамбол, Кукуш да видам;
да видам дали сънце и тамо
мрачно угревят, како и вамо.
Ако как овде сънце ме стретит,
ако пак мрачно сънцето светит,
на път далечни я ке се стегнам
и в други стърни ке си побегнам,
където сънцето светло угревят,
къде небото дзвезди посевят.
Овде йе мрачно и мрак м' обвива
и темна мъгла земя покрива;
мразой и снегой, и пепелници,
снлни ветрища и виюлици;
околу мъгли и мразой земни,
а в гръди студой и мисли темни.
Не, я не можам овде да седам!
Не, я не можам мразой да гледам!
Дайте ми криля я да си метнам
и в наши стърни да си прелетнам.
На наши места я да си ндам,
да видам Охрид, Струга да видам.
Тамо зората греит душата
и сънце светло зайдвит в гората;
тамо дарбите- природна сила
со съта раскош ги растурила:
бистро езеро гледаш белеит
и си од ветар синотемнеит;
поле, погледниш или планина,
сегде божева йе хубавина.
Тамо по сърце в кавал да свирам,
сънце да зайдвит, я да умирам.