Ми злітали до небес, потім падали в провалля,
Ми шукали мудрість там, де не знайдеш й крихти правди
Ми блукали у лісах в пошуках своєї сили
Загубили все вино, та знайшли свою надію.
А для вітру ми каміння і не здатні з ним летіти
І благають: «відпусти!» – наші сни і наші діти
Як горіла ваша Троя ми були усі далеко
Ми не встигли на той потяг, що прямує прямо в пекло
Ми не бачили вогню, не лили на браму воду
Ми притулені до скронь, та знайшли свою свободу!
Ви ламали наші руки, видираючись по скелі
Ми натрапили на звуки, що лунали із печери
Ми заходили до раю, сподіваючись на прощення
Відлітаю, улітаю, забуваю..
Що для вітру ми каміння і не здатні з ним летіти
І благають: «відпусти!» – наші сни і наші діти