Клепай, клепай глядач байдужий
Фальшиві обриси життя,
Я бачив як виймають душу,
Здирають шкуру навмання..
Чужі створіння, що навколо,-
Я відчуваю їх сліди,
Як не старався, та свідомість
Свою не зміг уберегти.
Клепай, клепай безсмертний ключник
Небес далеких благодать,
Не випустиш туди допоки
Я не пізнаю всіх утрат..
Що ж, не біда, кидай щосили
Таємні згустки пустоти,
Давно навколишнє не миле,
Вже не благаю "відпусти".
Щасливий той, хто примирився,
Але не вільний, тьма в очах,
Я в люді тому не змінився,
Та поборов свій клятий страх.
Я не забув те, ким являвся,
І відступити не дано,
Щоразу з силами збирався,
За мрії бився все одно.
Клепай, клепай для мертвих долю,
Лиш оминай мене щодня,
Не сип у кров ще більше солі,
Бо знаю - криється брехня.
Заздалегідь не вкинь в могилу,
Що зветься суєта суєт,
Я все одно розправлю крила,
Та вільним буде мій портрет.