Не виносьте сміття з хати.
Як молодая була,
То від людей я чулА:
"Не виносьте сміття з хати,
Не будете щастя мати."
Коли дружиною я стала,
Вже ту істину згадала.
І сміттячка у куточку,
Цілу купу наскладала.
То побачив мій миленький,
Такий гарний, солоденький.
Та не став він мене бити,
А став розуму учити:
"Дорога моя ти мила,
Бачу що ти наробила.
Хто ж учив тебе так жити,
Щоб сміття, в куток носити?"
Я тоді взяла й призналась:
"Про таке колись дізналась.
Та й рішила так робити,
Щоби тобі догодити."
На це милий став казати,
Мене розуму навчати:
"Щоб у парі добре жити,
Треба друг друга любити.
А любов - важка робота,
Та не завжди робить охота.
То й пробіжить, між нами кішка,
І тоді стає не смішки."
Про таке в нас народ каже,
А він скаже, як зав'яже:
"Не виносьте сміття з хати,
Не будете щастя мати".
Як про все ото узнала,
Тоді я милому сказала:
"Сміття виноситиму з хати,
Не буду в куток складати."
лютий, 2010;