Кращi днi

   
Зима біснується, лютує,
Холодні дмуть іще вітри,
Вона морозами дивує,
Покриті інеєм ліси.

Дороги снігом замітає,
Кущі, дерева у снігу.
Вода з криниці витікає,
Шумить струмочком на шляху.

Струмок під льодом протікає,
Тече роками в далечінь,
Навіть в мороз не замерзає,
Не може зупинитись він.

Ідуть роками до криниці,
Води цілющої попить,
Зайці тут бігають, лисиці,
Верба весною шелестить.

Мій край приваблює красою,
Степи з ярами і ліси,
Чарує навіть він зимою,
Коли на дворі холоди.

Гуляє віхола по полю,
Урвища снігом замела,
Шукає наче свою долю,
Тому вона така і зла.

Весну пускати ще не хоче,
Але вона уже в путі.
Сурок про це уже бурмоче,
Йому видніше в самоті.

Зима лютує, шаленіє,
Морози люті напуска.
Весну спинити не зуміє,
Вона для цього вже слабка.

Весну природа відчуває,
Її прискорює ходу.
Проміння сонячне ласкає,
Замітно збільшує добу.

Роки в чеканні пролітають,
Радіти будемо весні.
Мороз і віхола стихають,
Вже наступають кращі дні.