Його ім’я не забувають,
Тарасу шана вже віки.
«Кобзар» з дитинства всі читають,
І пам’ятають ті рядки.
«Обніміться ж, брати мої,
Молю Вас, благаю!»
Писав Тарас слова свої,
А ми їх забуваєм.
Любив сердечно Україну,
Сумував без неї.
Йому боляче, як сину,
Що втрачає вона привілеї.
Її щастя обминає,
Така її доля,
Кожен шляхтич нагинає,
До самого долу.
Тихий рай наш запалили,
Море сліз і крові,
Мордували, розпинали,
Позбавляли волі.
Схаменулись наші люди,
Кайдани порвали,
Ворогам прощення не буде,
Гетьмани казали.
Здобували в боях волю,
Козаки шаблями.
Нелегкою була доля,
Вони ще й співали.
Про калину і козацьку,
Нелегку їх долю.
І про дружбу їхню братську,
На чужому полі.
Завалили тоді Польщу,
Козаки з Богданом.
Здобули навіки славу,
З славетним гетьманом.
Після смерті Богдана,
Чванилась старшина,
Позабули що є правда,
Кров’ю знов умила.
Про це писав Тарас багато,
Що знову ходите в ярмі,
Йдете війною брат на брата,
І ведетеся мов чужі.
Дивилась мати і ридала,
Куди поділися орли,
Роками воля панувала,
Як були славні гетьмани.
Спостерігав Тарас із кручі,
Як тече, шумить Дніпро,
Кидає хвилі він могучі,
Несе віками всім добро.
Любив Дніпро Тарас до смерті,
Йому присвячував слова,
Події славні незабутні,
Нажаль бувала і хула.
Тече Дніпро між берегами,
Шумить в негоду наче звір,
А коли тихо, він роками,
Біди нікому не робив.
Тарас звертався до нащадків,
Любіть Україну, Дніпро,
Цінуйте славу своїх предків,
І на землі творіть добро.
Говоріть, співайте люди,
Вольними устами,
Хай добро між вами буде,
Щоб горя не знали.
Не дуріть себе і Бога,
Бо буде вам лихо,
Це моя пересторога,
Живіть в мирі тихо.
ам Тарас Кобзар залишив,
Свою мудрість у віршах.
Прочитайте, дуже прошу,
Побувайте в тих літах.
Пам’ятайте його слово,
Діла не забуті,
Поважайте свою мову,
Не будьте закуті.
Навчайтесь мудрості своєї,
В ній сила і воля.
Літа цінуйте молодії,
І не знайте горя.
Продивіться Кобзар знову,
Прочитайте добре.
І себе ще запитайте,
До вподоби слово?
Про Тараса я згадаю,
Кожне його слово,
Душа моя оживає
І співає знову.
А Дніпро руслом петляє,
Грізний і ревучий,
У могили завмирає,
Де Тарас на кручі.