Літо гряде
Ми – майстри своєї долі.
Все ми можемо створити.
Треба лиш повірить в це,
А не в Бога все просити.
Він, звичайно, допоможе,
Бо інакше Він не може.
Бо й Його мрією є
Те бажаннячко твоє.
Бо Його ти є частина,
Й Він в тобі перебуває.
Лиш шкода , що про це мало,
Дуже мало людей знає!..
Якби знали більше – може,
Все було б інакше в світі.
І жили б ми всі щасливо
В лагідному, теплім літі.
І не знали б ми морозів,
І депресій, і страждань.
Болі, гніву, зла, безсилля,
І гірких розчарувань.
А жили б лише в Любові.
І Любов’ю самі стали.
І її б усьому в світі
Щедро й радо дарували.
Ми б багато що змінили:
Припинили б війни, смерть,
Самовбивства, бійки, зради, –
Тьми жахливу круговерть.
Вірили б в самих у себе,
І в оточення своє.
І любили б всіх, бо знали,
Що Богами Ми Всі Є.
І творили б диво дивне
Ми на матінці-Землі.
І створили б рай чудесний
На її щедрому тлі.
Так, багато б ми зробили,
Якби знали, Хто Ми Є.
Зараз тільки одиниці
Істину цю відає.
Та якщо ж вже хтось це знає,
Значить, шанс є і у нас?
Так, звичайно! Безсумнівно,
Він у нас є повсякчас.
«Де ж?», – спитаєте мене ви. –
«Де знайти його, скажи?
І якщо ти знаєш, де він,
То знайти допоможи!»
«Так, я знаю», – відповім вам.
Бо інакше б не казала.
Та допомогать шукати
Вам його би я не стала.
Бо, пробачте, я не можу.
Не в моїх це силах є,
А у ваших! Треба лише
Серце слухати своє.
Тіло, розум і душа
Споконвіку знає все.
Триєдина ваша сутність
Шанс цей дивний принесе.
Треба лише захотіти
Сильно, щиро, твердо це.
І побачите ви точно
Ваше істинне лице.
Так, звичайно, це не просто.
Треба вам трансформуватись.
Чи невже ви сподівались
Легко Істину дізнатись?
Та якщо ви це зуміли –
Знач, й життя вдалося вам.
Сенс його бо є у тому,
Щоб дізнатись, Хто Ти Сам.
Станете тоді щасливі.
Й понесете Любов в світ.
Бо дізнаєтесь, що всі ми
Стоїмо біля Воріт.
Будете всім говорити
Сміло й радо в них ввійти.
Та не кожен зрозуміє,
Що Врата ці і є Ти…
Та я вірю, бачу, знаю,
Що в 21 столітті
Ми безсумнівно будем жити
В лагідному, теплім Літі!..