Надворі сонечко світило та вишні навкруги цвіли,
А ми із мамою раненько зкуплятись на базар пішли.
Ідем до джинсів, мама каже: «Ось гарні штанці, подивись,
Та ще й ціна така дешева, та міряй швидше, не барись».
«Для тебе лиш ціна причина, - кажу їй, - їх не хочу я,
Дивись, тут напис «made in china», порву їх через тиждень я».
«Не вередуй, теж мені пані, права свої тут не качай,
Нормальні люди економлять, мовчи і джинси забирай!»
Ідем до іншого прилавку, шкарпетки й трусики купить,
І мама барахло дешеве давай рукою ворушить.
Шкарпетки вибрала нікчемні, що навіть гидко одягать,
А із трусів у різні боки неякісні нитки стирчать.
Ось підійшли ми до кросівок, хороші стала я просить,
Ну а вона на мене хоче китайські чуні начепить.
Купили все, що я хотіла, та з точністю до навпаки,
Нам гарно все запакували в брудні розмоклі коробки.
Лахміття теє начепивши, пішла дошколи на урок,
В той день, не виразить словами, пережила жахливий шок.
Красуюся на коридорі в тих класних джинсах того дня,
Нагнулась, щоб підняти ручку і чую – тріснула матня.
І трусики мої рожеві узріло сорокк чоловік,
Як пережити такий сором, така ганьба на цілий вік.
Поки добігла я додому, китайщина знов підвела,
Кросівок гарний розлетівся, підошва нагло утекла.
На тих трусах крутих та модних поторочилися нитки,
На задниці пішли стрілки, а на футболці вже дірки.
Хотіла зняти я шкарпетки, та ледве я зтягнула їх,
В дірках заплуталися пальці, відправила на смітник їх.
А мама лає: «От дурепа, не вмієш речі берегти!
Тебе мені дешевше буде у секондхенді одягти!»
Не знала, що на те сказати, матюк застряг на язиці,
Я тільки мовчки за спиною скрутила дулю у руці.
Та грубо матері не скажеш і туго видавила я:
«Поменше треба економить, вина у цьому не моя
І гримати на мене годі, а в тії речі одягни
Опудало, що на городі, для нього створені вони».
Минали дні, усе зам’ялось, спокійна мама вже була,
Мені купила гарний одяг і вже не економила.
Але ніколи не забуду жахливий сором того дня,
Тепер мене у школі кличуть «Маруська-порвана матня».