Зазираю безнадійно в скриньку,
Знаю, не напишеш, а чекаю.
Сумнівів всі кольори й відтінки
В попелі надій ще догорають.
Звинувачую себе, тебе – не хочу.
Щось гніздиться у мені порочне,
В чімсь душа сліпа, а в чомусь – очі.
Йду навпомацки, поводиря немає.