Ми є жінки, ми птахи у пустелі
Ми в змозі витримати будь-який порив.
І хоч пісок довкола або скелі,
Та Бог з народження нас сильними створив.
Ми є жінки, ми діамант від роду,
І не важливо зовсім який вік.
Ми є жінки, ми створюємо моду,
Ту, за якою піде чоловік.
Ми є жінки, ми музи всіх поетів
Які натхненно створюють вірші.
Жінки – це ті мільйони амулетів,
Що заробляють оплески гучні.
Жіночий образ, наче та перлина,
Це скарб, мов неба чарівна блакить.
Душа жіноча, мов в садку калина,
А голос музикою в небі задзвенить .
Ми є жінки, і в цьому наша слабість,
Ми є жінки, і в цьому наша сила.
А всім довкола ми даруєм радість
С тих пір, коли нас мати народила.
Ми є жінки, та кожна із нас різна
Одна м’яка, як квітка, інша – ні.
Одна душа крихка, друга – залізна.
Саме про нас складаються пісні.
Ми є жінки, і ми весняні квіти,
Наповнені нектарами кохання.
Ми є жінки, ми вміємо радіти
І втілити у дійсність сподівання.