Чорним димом затягнуло вулицю Грушевського.
Гуркіт об залізо день і ніч стоїть.
Барикади льодяні ростуть безперервно,
А на когось коктейль Молотова летить!
Чорний сніг від диму, спалені машини,
Вибита бруківка, зламані серця.
Стоять на Майдані матері й дружини,
Ще й пів України – не видно кінця!
«Беркут» налітає з кийками й автоматами,
Людей убиває, прапори ламає.
А борці за правду вже сидять за гратами,
«Спаси, Боже, Україну!» - наповп весь волає!
Зяють чорними зіницями зруйновані будівлі.
А на дахах снайпери, сховались, сидять.
На кого полюють без сну, без ночівлі?
На своїх же – Українців! Жалю їм не знать!
По всіх містах України піднявся народ!
Покинули домівки, «Владу геть!» - скандують.
Та сидять по норах можновладці – не до цих турбот,
В них свої є справи, і людей не чують!!!
Де та вільна Україна, за яку голосували?
Поля заросли бур’яном,заводи продали!
Ми обраним президентам завжди довіряли,
Та довіри нашої вони не оправдали!
Палаци, маєтки на полях на полях будуєте,
А простий народ бідує, крутиться, як може!
Яку ще для нього долю ви готуєте?
…Молимось до Бога – тільки Він поможе!
«Не дай, Боже, нам війну розпочати,
Дай терпіння вистоять, мудрості нам дай!
Ми – українська нація і нас не подолати!
Владі нашій розуму й совісті подай!»