Знайте мiру

   
По селу пішли розмови,
Їх ведуть уже давно.
Про міцний первак Миколи,
Знало все уже село.

Мужики його хвалили,
Лиш жінки одні кляли,
Не дає покою милим,
Продає на стакани.

Вип’ють, салом заїдають,
Розпускають язики,
Іще просять і благають,
Залізають у борги.

За Миколу шкалик хилять,
Прославляючи первак,
Поки він їх не завалить,
Мужики живуть отак.

А Микола процвітає,
Гроші має ще й які,
Зовсім совісті не має,
Йому заздрять у селі.

Бізнесменом став Микола,
Мерседес купив в броні,
Попиває кока-колу,
Спину чухає свині.

Дім з басейном збудував,
І відкрив свій магазин.
Перваком пляшки наповняв
Продавав їх, сукин син.

І нема на нього влади,
Всіх за долари купив.
Хто йому тепер завадить?
Молився Богу і грішив.

Мужиків зробив рабами,
Совість їхню розтоптав,
Не живуть вони без драми,
Кожен на сім’ю начхав.

Пролилися гіркі сльози,
І трагедії пішли,
Замерзали у морози,
А вони усе пили.

Жінки просять і благають,
І клянуть чоловіків,
Зілля всяке наливають,
Перваку, щоб не хотів.

Водять навіть до ворожки,
Вони шепчуть їм про щось,
І підносять диво-чарки,
Але змін не відбулось.

Що робити вже не знають,
Пропадають мужики.
І Миколу проклинають,
У селі усі жінки.

Надоїв їм так Микола,
І первак його п’янкий.
В них тепер одна дорога,
Наступає час лихий.

Зруйнувати його бізнес,
Поклялися всі жінки.
Не було щоб потім пізно,
Підростають малюки.

Магазин взяли в облогу,
Де пляшки із перваком,
Підняли таку тривогу,
Що в Миколи пропав сон.

З ними краще не сваритись,
Бо жінки страшні, як злі.
Краще з ними помиритись,
Бо залишусь я на тлі.

Перваком більш не торгує,
Соки різні завезли,
Всім товари пропонує,
Спільну мову всі знайшли.

Люди добрі, схаменіться,
Знайте міру, як п’єте!
Як примати не ведіться,
Завжди думайте про це.