Є у мене сірий котик, мій пухнастий милий друг,
Любить він мене як брата, як покличу – йде до рук.
Звати мого друга Мурчик, то бешкетник ще такий,
Тільки спину вниз нахилиш – цап-царап, і вже на ній.
Ще Муркотик любить рибку, їх було у нас аж дві:
Червоненька і синенька, купив тато в Києві.
Плавали собі у банці, так тихенько, гарно так,
Мурчик вирішив наничку їх покуштувать на смак.
Ось купила мама сиру, молока і ковбаси,
І сказала: «З’їж потрошку, інше потім доїси».
Я нарізав бутербродів, на секунду відвернувсь,
Чую, гепнулась тарілка, Мурчик аж перевернувсь.
Витріщивши сині очі, безлад споглядаю я,
А котисько утікає, в роті ковбаса моя!
В магазин ходила мама і купила там диван,
Приливала вся родина - в домі цілий балаган.
Пили, їли та раділи, дядько пив і татко пив,
А Мурко об той диванчик гострі кігті поточив.
Лив надворі сильний дощик, котик дуже забруднивсь,
Нищечком зайшов до хати та й на ліжко поваливсь.
Мама сердиться та лає: «Ти куди, паршивець, преш!
Забруднив мені всю хату, може лапи обітреш!»
Мав я іграшку чудову, брат колись подарував,
Мурчик довго не дивився, взяв і нагло покусав.
Встав дошколи рано-вранці, умиватись почвалав,
Відчинив у ванну двері – Мурчик знову наваляв!
Обпаскудив всю підлогу, треба покарать кота,
Став я кликать маму швидко: «Мамо, йди бо тут біда!»
Мама стала, руки вбоки, глянула, хоч утікай,
Каже голосом сердитим: «Твій друг, ти і прибирай».
Мурчик весь такий невинний підійшов і каже: «Няв»,
«Відчепись, засранець підлий, хто оце тут навоняв?!»
Якось вліз Мурчисько наший у курятник погулять,
Ми злякались: раптом буде півника отам ганять.
Не пройшло і двох хвилинок, в курнику переполох,
Це індик там хазяйнує з нашим Мурчикои удвох.
Дав Муркові по макітрі, трохи щипнув за хвоста,
Він чужинця не підпустить, це вам птиця непроста.
Поганяв кота в сараї, бідолашний аж нявчав,
А індик надувся пишно, довго телепня лякав.
Нещодавно до сусідів Мурчик в гості завітав,
Пес бійцівської породи чемно привітався: «Гав!!»
Кіт як вискочить щодуху, тільки курява стоїть,
Бо той песик дуже грізний, зуби вишкірив, гарчить.
Мама взяла дві торбинки і пішли ми на базар,
І Мурко поплентав з нами, надоїдливий комар.
Понад берегом ідемо, гусочки паслися там,
Сталася така пригода, не повірив я очам.
Той гусак сказився може чи чужого не признав,
Як погнався за сіреньким – бідний Мурчик аж літав.
А рудий маленький цуцик вискочив із-за кущів,
І наш котик зпереляку аж травичку обмочив.
Братові костюм купили одягти на випускний,
Кіт якраз зайшов до хати, та й у спальню, от швидкий.
Братик штанці приміряв, піджак на ліжку залишавсь,
Мурчик стрибнув на те ліжко та й по ньому покачавсь.
Я колись зробив помилку: як до школи йшов, забув
Мурчика надвір провести, в хаті котика замкнув.
Як вернувся я зі школи, очі вилізли з орбіт,
В домі нагло хазяйнує божевільний кіт-бандит.
Тюль весить наполовину, на підлозі спить торшер,
На столі стояла ваза, та її немає вже.
Килим скручений у спальні, і валяються стільці,
А під ліжком босоніжки, кіт погриз їм ремінці.
По всій хаті так багато зелененьких ниточок -
То шкарпеткою він грався аж до самих дірочок.
Заходжу в свою кімнату, неприємно пахло там,
Мурчик лишив у куточку подарунок – стид і срам!
В кухні стіни він подряпав і стакани два розбив,
Зі сміттям відро розсипав – що ж ти, Мурчик, натворив!
Що робити з цім котиськом, в нього сорому нема,
Як залишиш на хвилинку, цілу бучу підійма.
Піддається вихованню дуже важко Мурчик мій,
Мабуть треба пса завести, щоб не був наглий такий.