Твої слова як фальшиві гроші – нічого не варті.
Твоя совість повія – така ж брудна.
Завжди стверджуєш, що не віриш у фатум,
Але завжди чогось чекаєш біля вікна.
Обіцяєш сумлінно братись за діло,
Але дії обіцянки знищують вщент.
Що палало в тобі вже назавжди згоріло.
Не врятує вже ніч, ранок, інший момент.
Сподіваюсь, дотягнеш до наступного літа,
Бо зима – не найкращий для фінішу час.
Адже, коли людина – людина без світла,
То вона непотрібний нікому палац.