Коли хтось нам проведе
Лекцію раненько,
Зразу вся журба піде
З нашого серденька.
І у цю веселу мить
Кожен діло має,
Хто за партою хропить,
Хто ледь-ледь куняє.
В середині пари сон
Змінив в когось фазу,
Під кінець ми в унісон
Хропимо всі разом.
І ніяких вже задач
Ніхто з нас не має,
Хоч невтомний викладач
Лекцію читає.
У їдальню ми йдемо,
П’ємо чай і каву,
Дуже швидко ми вчимо
Лекцію цікаву.
Ясні зорі бачу я,
Хмар немає й грому,
Довго кожен з нас гуляв,
Ідучи додому.
Йде додому весь наш люд,
Коли місяць сяє,
А лекційний той талмуд
Серце зігріває.
Із кишені я ключі
Вийняв біля хати,
Після лекції вночі
Вже й не хочу спати.
Все тулюся до вікон,
Книгу в пальцях тисну,
Кажуть, той лекційний сон
Для душі корисний.
Знов сиджу я у вікна,
Ніченька глибока,
Ще й мені та клята бра
Світить у два ока.
З холодильника щось їм,
Нудно, хоч на рейки,
А у радіо моїм
Сіли батарейки.
Хтось із друзів десь моїх
Смокче в барі пиво,
Каже: «Більш не маю втіх,
Все несправедливо.
Ще й дешево не дають
Пива кляті скнари,
А в училищі доб’ють
Мене семінари».
Тобі раджу, друже мій,
Пива більш не пити,
І неспокій свій зумій
В серці задушити.
Не знайшов ще ти ключа,
Палець в двері сунеш,
Все одно викладача
Ти не переплюнеш.
Не живи лиш цим ти днем,
Бо будеш страждати,
Все разом переживем,
Будемо здавати.
Нам екзамен поверне
Спокій у серденько,
Теплом своїм огорне,
Наче рідна ненька.
Вчитись вдень, а ще й вночі
Буде нам не досить,
Хай же дух викладачів
Щастя вам приносить.