Йдемо з дощем...

               

За вітром небо похилилось,
в скорботі з хмарами сплелись лани,
і злива розляглася навкруги…
аж серце швидше затремтіло:
пробач…прости…побач…
повір, впусти…
надію не втрачай,
щоб не блукати в самоті
дорогою любові: кохай…люби...
завжди…зажди…
життя – ріка… світ – човен…
йдемо з дощем на сповідь…