***

 Я відчуваю новий подих смерті,
 Тепер вона за кожним з нас.
 Ще кілька днів, і в чорній коловерті
 Потоне все, що будо в вас.

 Тепер не заспівають свої пісні
 Пташки, чекаючі весну.
 А небеса затягнуть хмари,
 Ховаючи від сонця народу сивину.

 Нам всім кайдани ваші тісні,
 Знімаючи, потонемо у крові.
 Але почуємо ми скоро добрі вісті,
 Сховається трагедія у сніговій покрові.