Мені здається, зазираєш іноді,
Та надто горделива, тож мовчиш.
На цей раз не дурниця стала приводом.
Відверто вперто за відвертість мстиш.
Я також в правоті своїй не впевнений,
Але не стану лізти напролом.
Ну що ж, вслухайся у слова Арсенія,
Та краще вже, захоплюйся Кличком.
Ти робиш щось. Куди мені в Коперники?
Відвик чомусь від кроків наобум.
Перед очима вдень і ніччю "Герніка"
І сум, глибокий безпросвітний сум.