Що я люблю найбільше?
Літо.
І день,
дозрілий в надвечір’я.
У небі голубому –
сонце,
ласкаве, наче ти, коханий.
Пшеничне поле –
сонця діти.
І ми йдемо –
до сонця, полем,
щоб час продовжить надвечір’я.
Легенький вітер розвіває
волосся,
пестить колосками.
А нам так легко –
ллється щастя
Із небес
сонячним промінням.
І знаю я –
як ніч засвітить
на темнім неба оксамиті
великі зорі –
в рідній хаті
мене чекати буде мама.