Запалюю свічку. Ідилія темряви й світла.
Закурюю сигарету. І чому ж життя втрачає суть?
Чекаю, доки розгориться в каміні вогонь. Чекаю...
Блукаючи у лабіринті думок, блукаю...
Пускаючи дим у легені, думаю...
А може пустити собі кров? Байдуже!
Байдужістю сірих днів стомлені ми...
Так і живемо, самотньо, від зими й до зими.
29 жовтня 2013р.
P.S. Картинка із Інтернету