Україно!Моя Україно!
Твїй спокій порушують знов.
І не знайдеться тут тая сила,
Що спинить увесь розбрат і кров.
Сходять з розуму люди і кличуть:
"Ми прорвемося,підем під кулю"
Як вбивають-ховають обличчя
І нервово закурюють люлю.
Та не кажуть мети і плану
І руйнують,руйнують міста
Не шкодують ні брата,ні маму,
Що їх дома терпляче чека.
Знову бійки,вогонь,пістолети,
Сльози, кров,і нещастя,і біль.
Все життя я не вірю в прикмети,
Та,мабуть, хтось розсипав всю сіль.
Чи винен той хлопчик маленький,
Що безрукий тепер,а за що?
За тупу і безглуздую неньку
Що веде за майдан за ніщо.
І болить моє серце,і плаче,
І сумує бо гине країна,
І гине майдановців совість тимпаче,
Як гинуть чьїсь члени родини.
Закінчуйте цю братовбивчу війну,
Бо замість світлішого неба,
Ви втратите нашу країну одну.
Не думайте тільки за себе!