Вір казкам моїм, дівчино,
Я навчу літати,
Випускати із уваги те, що ліпш не знати.
Вір казкам моїм, не бійся,
Не дивись навколо,
Бо життя то є сувора та жорстока школа.
Вір казкам і будеш юна
І сліпа до болю,
Вір казкам і не побачиш кривавого бою!
Вір казкам, закривши очі,
Й більш не відкривай,
Ти моїм солодким мріям ніжно довіряй.
Вір казкам, коли навколо
Оживають люди
Що без страху сіють розбрат завжди і усюди.
Вір казкам, не слухай вітру,
Що біжить знадвору
Він доносить спів людини, що вмирає хвора.
Вір казкам, закрийсь в кімнаті...
Буде там могила,
Де тебе я із одчаю живу схоронила.
Вір казкам, вони добріші!
Не пущу до світу,
Ліпше тобі подарую липового цвіту.
Вір казкам, п*янким дурманам
Від простеньких квітів
Що так солодко дарують оманливі миті.
Вір казкам, тебе благаю
Не виходь, не треба,
Ти ж іще занадто юна, занадто зелена.
В тебе ж такі сині очі,
Така бліда шкіра,
Чи ж для цього злого світу я тебе зростила?
Вір казкам, моя дитина,
Вір, не озирайся!
Хочеш вибігти у люди? Потім вже не кайся.
Я ж просила, ніжна квітко,
Мені довіряти,
Не послухалась, втікла ти, по світу гуляти.
Повернулась не дитятком,
Старою каргою,
Це жорстокий світ надворі зробив із тобою.
Вір казкам моїм, о музо,
Сумна ти та хвора,
Ти тепер мені диктуєш лиш про біль та горе
26.09.2013