Тебе рвали мечем i палили вогнем!
Твої землi просякнутi кров'ю!
Заливалася потом i слiзним дощем
То з презирством, то знову з любов'ю!
Густо сипали бомби чужi лiтаки,
Залишаючи рани глибокi.
Лiкувала їх довго, та через роки
Ти зростила тополi високi!
Натерпiлася горя ти через вiйну,
Вiд ЧАЕСу ковтнула отрути!
Що таїться тепер у густiм полину
Та в стеблинi червоної рути?
В твої води зливаються нечисть i бруд,
Вони стогнуть вiд злих хiмiкатiв,
Задихаєшся ти вiд всiляких споруд
Та вiд їх хазяїв-супостатiв!
Чи ще довго спроможна цей сором терпiть
Моя люба краса Україна?
I народ твiй з тобою, вже безлiч столiть,
Перед Богoм стоїть на колiнах!
Выражаю свою благодарность Юрию Зозуле за подсказки в редактировании.