Без меж

               

Не варто б бавитись словами,
в них почуття, і таїна своя.
Сплітається душа з думками,
то не ілюзія – дива!..
В мовчанні
од запитання, і до запитання
світ без межі,
не гра і не війна…
До виходу за край,
своїх уяви – мозаїка життя
із вистражданих мрій,
надії виплаканий старт,
для іншого початку,
де можна заблудитися, і ні!..
Торкаючись до слів, немов до магії,
з собою сам на сам
стаєш твердіший каменю,
або водою у руках небес
і падаєш у безвість Вічності…