Кішка і вовк, - не пара,
Але, Боже мій, як красиво!
Освітлений давній пожаром,
Поєдинок грації й сили.
Зеленими іскрами очі кішки,
Топляться в карих очах,
Боячись помилитись десь трішки,
Одразу забуває про страх.
Як тільки побачить палаючі очі,
Й натянуті нерви як струни...
Звільнитись від марева дуже вже хоче,
Та шерсть завивається в руни.
Знають оба - ніщо не вічне,
Й доведеться обом прокидатись,
І хоч полум*я гріє величне,
Доведеться самотньо скитатись.
І коли кішку вкриє старість,
Память вибухне з новою силою,
Кішка і вовк - не пара.
Зате, це було красиво...
20.01.14 19.52)