Степ широкий... сон колише тишу,
Полину гойдає сонні віти.
Круглий місяць нечестивцю світить
Прямо у його продажну душу.
Смуток ночі сіється над степом,
У травинках - гіркота полинна.
Тільки вершник, наче та билина
До коня схилився... вкрився небом.
Десь далеко обізвалась птиця...
Фиркнув кінь і зупинився з ляку.
Стрепенувся вершник з переляку,
Затремтів... Ні, долі не скориться!
Чути вже хропуть тривожно коні.
Доганяють... близько шум погоні.