Летить, не зводячи з зупину.
Тремтить, не зводячи буття,
та доля владна й неполадна,
з тобою йде усе життя.
Тебе,тримаючи за руку,
веде вона в безмежну даль
чи важко там, чи дуже легко
ти йди-iди, не оглядай.
Всi почуття та розумiння,
якi в тобi були завжди,
вона ламає, як той вiтер,
без перепону кораблi.
Вона питала, чи так треба,
чи може хтось її благав,
руйнує все чого не треба,
а те, що треба - вiдбира.
Я зрозумiла, що так важко
на свiтi жити в цi роки,
адже так мало свiтлих долей
у цiм жорстокому життi!