Чому такий смуток у Ваших очах, сер?
Мені згадався Біг Бен і хвилі холодного моря…
Чому така клаустрофобія, сер?
Я думав про жираф серед рівнини і синіх бегемотів…
Чому стіл такий порожній, а келих такий повний, сер?
Я просто відкупорив пляшку не з того боку…
Чому за вікном такий Париж, сер?
Я просто люблю вилазити на башту
На високу башту нічних звуків
І плювати звідти вниз на людей…
Чому такі черевики, сер?
Тому, що ночі темні, а дні світлі,
Тому, що вода прозора, а пиво ні,
Тому, що слова варто закупорити в пляшку
І кинути її в океан карнавалу,
Тому що роялісти відкривають вікна,
А республіканці їх зачиняють,
Тому, що Темза тече, а мій Лондон ні,
Тому, що кожна Італія – пісня на мандоліні,
А кожен Муссоліні – апостроф вулиці.