***

Вона живе біля моря,
Її волосся пахне мушлями і піском.
В глибокому синьому безмежжі розчиняється горе,
І тут по-особливому смакує чай з молоком.

Загалом, тут добре жити,
Зранку - хвилі, увечері - дощ.
Тут можна свої гріхи порахувати і водою змити,
Або піти у храм на прощу.

Вона тут, як риба в воді.
Звикла, і, навіть, шкіра стала трохи солоною -
Від проковтнутих сліз у минулі дні,
Або просто від води морської.

Вона любить зелений чай і ходить боса,
А він любить її і рахує світанки,
Коли її запах бриз приносить
І затихає до наступного ранку.