Цвітуть сади вишневі коло хати,
І хвиля буйно виграє Дніпрова.
Травичка в лузі стелиться шовкова,
І соловейкам радісно співати.
А вільний вітер з гаєм розмовляє,
Колись Шевченко тут ходив щасливий.
Оксана усміхалась чорнобрива...
Ніхто про це сьогодні й не згадає.
Тут плакали, співали і журились,
Сім'єю ревно Господу молились,
Щоб дав Господь очікувану волю.
Творилося таке.., а всі мовчали.
Панки (як нині!) в краї панували,
Лише Тарас волав про злую долю.