Чому лютуєш, мила Зимо?
Не хочеш віддавати трон?
А чи жартуючи незримо,
Свій хочеш зберегти хітон?
Вмовляє березень привітний
Тебе скоритися весні,
На п’яти наступає квітень,
Все ж вперто мовиш: «Ні!», - та: «Ні!»
Тепло дарує сонце, й чари,
Стають все довшими вже дні.
А в небі темні, сніжні хмари,
Сумні співають нам пісні.
В проталинах зимовий одяг.
Водою збігла вся краса.
Не сердься, Зимо, ради Бога,
Нехай світліють небеса!
Розкрилися на вербах бруньки,
Їх ніжно "котиками" звуть,
Свої привітно тягнуть руки.
Весну вже пролісочки ждуть.
Сестру пора вітати меншу,
Давно прокинувся хом'як.
Але скажи Морозу спершу,
Щоб він не сердився, обм’як.
Весни пора прийшла – не заздри!
Спочинь. Твій скоро прийде час!
Чудових побажай гараздів!
Нехай тепло іде до нас!
17.03.2003 рік
Картинка з Інтернету