Іван Вазов
СНІГ
Переклад з болгарської Любові Цай
Знав змолоду закон фатальний:
колись впаде на скроні сніг,
тож доведеться і мені
зустріти присуд цей печальний.
Зів’януть міць і стать пізніш,
знеможені ослабнуть кості,
журба з печаллю все частіш
ходитимуть до мене в гості.
Я дочекавсь своїх снігів:
і тіло вже моє слабіє –
як все живе, я постарів,
та тільки серце не старіє.
***
Оригінал:
Иван Вазов
СНЕГЪТ
Бях млад и казвах: стар ще бъда,
ще падне сняг въз таз коса,
кат вси и аз ще понеса
с печал природната присъда.
И ще омекне мъжка мощ,
и ще ослабнат морни кости,
тъги и рой недъзи ощ
печални ще ми бъдат гости.
И на, дочахах, доживях:
дойде снегът, плътта слабее –
кат всичко живо, остарях,
сърцето още не старее.
Иван Вазов. Съчинения в четири тома. София, «Български писател», стр.409