Свiтла мрiя

      
Загрались люди на Майдані,
Не знайдуть виходу ніяк.
Їм подають тут страви гарні,
Іще до цього й веселять.

Пісні співають і танцюють,
Діла «амурні» завели.
Туди-сюди  вони гарцюють,
Автомайдани провели.

Пішла уже нерозбериха,
Вже між собою не мирять,
Так не далеко і до лиха,
Коли не буде що казать.

Одні працюють на країну,
Другі б’ють байдаки давно,
І деребанять Україну,
Товкають сміючись на дно.

«Доборолась Україна до самого краю»,
Тарас про це давно писав.
Ну що говорити не знаю,
За що нас Боже наказав?

У головах «шизофренія»,
Роки паплюжимо життя,
Куди поділась світла мрія,
Коли наступить каяття?

Вже нагрішили так багато,
Що небеса нам не простять,
Пішов війною брат на брата,
Щоб владу бійкою забрать.

Комусь так влади захотілось,
Як її взяти все одно.
І на Майдані завертілось,
Людей затягують в багно.

Казати правди не  бажають,
Що їм потрібна булава.
Других думок не поважають,
Кричать при цьому лиш «Ганьба!»

А люди наче подуріли,
Забули зовсім про добро,
В діжки колотять що є сили,
Кричать із ними за одно.

Вони так рвуться до корита,
Щоби казною повертіть,
Уже була їх карта бита,
А їм ще забажалось «порулить»!

Одним Майданом «нарурили»,
Тепер видихуємо всі.
Тоді такого натворили,
Що не присниться у ві сні.

Ви що, про це уже забули,
Кого до влади привели?
І перед ними спини гнули,
І казна що тоді плели.

З сусідом зовсім розсварились,
Про титулованість плели,
Неначе блекоти об’їлись,
Бо нас «вожді» такі вели.

Уроки зовсім нас не учать,
Коротка пам’ять у людей.
І знову на Майдані мутять,
Новим «вождям» давай Брюссель!

Євромайдан тепер у моді,
Вже другий місяць стоїмо,
Вирує пристрасть у народі,
Що кажуть нам те й кричимо.

Вожді не знають що робити,
Щоб ситуацію змінить.
Їм захотілось до корита,
До булави рука тремтить.

Як булаву їм розділити,
Крути-верти – вона одна.
Людей при цьому надурити,
Що буде далі ніхто не зна .

Перед Європою плазують,
Готові все для них зробить.
Над нами всі уже глузують,
Не знають що з нами робить.

«Вождями» крутять, як захочуть,
І обіцяють казна що.
Вони нам голови морочать,
А ми «Ура!» їм кричимо.

Прошу Вас, люди, схаменіться,
Ми вже до прірви підійшли,
Мерщій за розум всі беріться,
Не вірте  в казки сатани.

Зверніть увагу на реальність,
Ми люди з вами - не вовки.
У нас ще є своя ментальність,
Ми українці вже віки.

За волю пращури боролись,
Щоби покращення було,
Своєму Богові молились,
За Україну і Дніпро.

Вони для цього всі єднались,
Громада сильною була.
І перемоги добивались,
Не допускали в душі зла.

Отак жили вони віками,
Добро творили на Землі,
Свій край прославили піснями,
Раділи долі тоді всі.

А ми минуле зневажаємо,
Нас не навчає навіть час.
Чого ми хочемо не знаємо,
Хай хтось подумає за нас

За нас ніхто не буде думать,
Бо в кожного тепер своє.
«Вожді» старі, нові нас дурять,
Громада краще не стає.

Живіть у злагоді і мирі
І з брехунами не дружіть.
Звучить неправда у ефірі,
Від неї розум бережіть.

В полові цій не розібратись,
Зернину важко в ній знайти.
Терпіння треба нам набратись,
І до мети своєї йти.

Ні з ким при цьому не сваритись,
Сусідів треба поважати.
І своїй долі підкоритись,
Для нас країна рідна мати.

Майданом долю не змінити,
Як показало вже життя.
Майбутнє треба працею творити,
Нам допоможе в цьому каяття.

Покайтесь, люди, ще не пізно,
Просіть прощення у Творця.
Нехай осудить нас він грізно,
За те що мітингуєм без кінця.

Нам треба висновки зробити,
Не допускати більш гріхів,
Свою історію творити,
Щоб кожен з нас цього хотів.