І якось в поїзді, на дальньому маршруті
Я стрів тебе - ти збила мене з ніг,
І зрозумів, що молитви мої почуті,
Що то не може бути просто звичний збіг.
Що ті прохання, що давно уже забуті,
Не зміг замести навіть той буремний сніг,
І у житті мойого каламуті
Той, що на небі, щастя тихо приберіг!
Я впевнений, що все, що робиться, по суті,
Одне з переплетінь на тисячі доріг,
Та знаю, що ми двоє добре взуті,
Щоб перейти оцей лиш образний поріг.
____________
13.01.2014р.