***

Недавно я почала задумуватись над тим, що таке заздрість, бо сама відчула на собі лихослів'я інших людей.

Хочу сказати, що у сучасному світі дуже багато заздрісників. Для того, щоб говорити про таке явище, як заздрість, треба виявити, що це таке.

Отже, заздрість – це смуток з приводу чужого добра і радість з приводу чужого нещастя. Заздрість — один з семи смертних гріхів. Іоанн Дамаскін так само описує заздрість як незадоволення добром іншого.

Заздрість – це дуже сильне почуття, яке здатне засліпити людину, зробити її агресивною. Згадати тільки історію із Біблії, в якій Каїн вбив свого рідного брата Авеля.

Якщо ми будемо комусь заздрити, то ми ніколи не зможемо досягти власного успіху.

Є твердження, що заздрячи комусь, ми підсвідомо вважаємо себе неспроможними досягти своїх цілей, тому заздрість є невиправданим і безглуздим почуттям.

Я читала про те, що є чотири етапи заздрості.
Перший етап заключається в тому, що окрема особа починає нам не подобатися, хоча ми ще не розуміємо причини цього.
Другий етап – створення наклепу на людину.
Для третього етапу характерні підступи та інтрига, щоб, наприклад, посварити з кимось цю «неприємну» нам особу.
На четвертому етапі починаються розголошення якихось невдач чи курйозних ситуацій цієї людини.

Кожна людина буде так вчиняти, поки не зрозуміє і не відчує на собі тінь заздрості і лихе слово заздрісника. Тому нам усім треба боротися з цією проблемою. Коли ми розуміємо, що певна людина нам не подобається, ми повинні перевірити, чи не заздримо ми їй. Якщо це й справді так, то треба навпаки хвалити цю людину і з часом почуття заздрості зникне.