Хто б час зупинив

            

Завмерли бунтуючи,
долі вітри,
ніч тихо-хвилюючий
спокій дала.
В обіймах мовчання
сіяли зірки,
і я снив тобою –
ти тільки моя.
Зима засніжила
замріяний світ.
Лишилась надія
зустріти весну.
Біль вимкнув терпіння,
скував серце в лід…
Знай: пам'ять не гине.
Прийду, обійму,
у шелесті сталім
кохатиму вік –
Тебе моя Доле!
Верни небосхил,
Шлях той, що до неба
разом би нас вів…
У соснах, в їх тінях
хто б час зупинив?..