Як сніг у квітні тане,
Співає дзвінко птах,
Люблю я на кургани
Дивитись у степах.
Вони мене бентежать,
Розсіюють думки,
В них сховані безмежні
Минулі всі віки.
Пливуть в душі століття
І відголос війни,
Воєнні ті страхіття,
Що прадіди й діди
Достойно пережили
Серед степів і гір,
Нащадкам дали сили,
І ти у це повір.
Гордися тим, що маєш,
По шляху твердо йди,
Будь вдячний, що не знаєш
Жахливої біди.
Земля ця нам належить,
Хоч зараз люд і спить,
Тебе хай не бентежить,
Що важко в світі жить.
Для нас вже все готово,
Ті, хто тоді жили,
Всі звичаї і мову
Через вогонь несли.
До самої землиці
Вклонімось предкам всім,
Хай в серці в вас іскриться
Лиш гордість, як в моїм.
Крізь свято і роботу
Лиш з впевненістю йдіть,
Обличчям у болото
Не вдарте мимохіть.