На світі вже давно ведеться:
Хтось побивається, хтось б’ється,
Хтось смерті жде, а хтось сміється.
Всі роблять те, що заманеться.
Мораль історії така:
Ніхто не має п’ятака.
Не лише доля небожа
Тримає душу і життя.
Та певно люд переведеться,
Коли на світі не минеться
Без от такого чудака,
Що має вдачу за пуття.
І звісно ж є посеред нас
Такі представники весь час.
Ми їх не бачим, бо вони
Згубили образ на землі.
Земля давно вже прогнила
Під тим зображенням життя.
І жде, поки настане час
Аби звільнитись від “украс”.
А власник йде й не помічає,
Чи втратив він, чи досі має.
Своє обличчя крижанеє
Своє нікчемнеє малеє.
Він загубив його у блиску
Монети мідної…
…Навмисно.