***

Садковій О І.

Там у небі зірочка з’явилась,
І така яскрава,мов свіча.
На землі ж Оскільській народилась,
Вслід за нею зірочка-дівча.

Мати з батьком радісно плекали,
У бабусі танула в руках.
Зіроньку ту Олею назвали,
З милими ямками на щоках.

День за днем та зірка підростала,
Вже й до школи бігла навпростець.
Не просту науку пізнавала,
І була легка як вітерець.

Ввечері ж з бабусею на лавці,
Слухала як тьохкав соловей.
Зіронька була неначе в казці,
І вона горнулась до грудей.

І було там затишно і тепло,
Там жила бабусина душа.
Що любила зіроньку відверто,
Бо вона їй зовсім не чужа.

Все оте давно вже промайнуло,
Іноді замріється бува.
І порине в те що не забула,
Де збирала в пригорщі слова.