Небо об землю

               

Небо об землю
в супереч Долі
билось чолом…

В голосі болю,
в плачі його
холодно серцю
їй – богу ж було!
Стане журитись,
плакати світ –
ніч, мов черниця,
день змовк у ній…
Страху немає.
Втрачений сміх
радість вертає,
думи зі снів…
Зводить терпіння
в Вірі свій храм…
Люд божевільний
де правду сховав?