Життя кружляе...

             

Невинне небо сльози ллє
на грішний світ,
на грішні душі…
Здавалося – воно моє!
Та тільки милості не збутись…
Слова печальні із дощу
душа вичерпує в мовчанні
де світу край, туди іду,
а Дух мій волі, волі прагне!
Кохання вічного твого
у Вірі Божій все чекаю…
Перон пустий життя мого
у танці пам’яті кружляю…